В столиці немає ґазди!

Вулиця Хрещатик. Фото: Мар’ян Кушнір

Місцевий артист. Фото: Мар’ян Кушнір

Вгадайте, що це? Майдан. Фото: Мар’ян Кушнір

В центрі Києва. Фото: Мар’ян Кушнір

Дніпр і новобудови. Гарно? Фото: Мар’ян Кушнір

Йдемо на Трухнів острів і роззуваємось. Фото: Мар’ян Кушнір

Смітники нам не потрібні. Для цього є узбіччя! Фото: Мар’ян Кушнір

Мінздрав попереджу, що куріння шкодить вашому здоров’ю. Фото: Мар’ян Кушнір

Йду по вулицям столиці і не впізнаю міста. Чи то Київ, заснований трьома братами? Чи то «мать городов Руських»? Чи то могутньої країни центр? На карті пише, що так, і позначка жовто-синя: «Київ — столиця України». А де ж то там столиця? Навколо бруду розвели, як холеру в 19 столітті. Баки гнуться від сміття, урни переповнені недоїдками, сморід в підземці не дає можливості дихнути, не те що вже пройти. Куди котиться місто?

На днях чув виступ голови КМДА Олександра Попова. Той сміло з височенної трибуни заявляв, що місто вкладається в термін, запланований згідно підготовки до Євро-2012. Вулиці міста прибирають, комунальники форсують свою роботу, дороги ремонтують, будують нові станції метро, встановлюють та лагодять трамвайні та тролейбусні зупинки. Чи то пан Попов бреше так безбожно, чи то я вже так прискіпливо ставлюсь до всього, що мене оточує, та на яву анічогісінько. Хоч би відремонтували шмат дороги, тієї, що веде до мого університету. А то їду, а яма на ямі, лише вспіваю сумку ловити. Та це ще б нічого, як би не той запах, якщо це можна так назвати. В нашій рідній мові таке явище називають смердотою, гидкою, аж не по нужді хочеться сходити. Вже із самого ранку, в котрі б не відкривав свої очі, на вулицях Києва стоїть дим. Так! Дим! Вже тих машин понакупляли, що від їх газів і дихати немає чим. Листва змінює свої кольори ще до появи на світ. А сніг?! Ви бачили в тому місті колись чистий, біленький, стерильний сніг? Я — ні! Та я його бачив лише на світлинах, зроблених десь у глибині лісу, куди ще людська нога не забрідала.

Києве, Києве, коли приїхав у перший день, то закохався в тебе по самі вуха. Але, як кажуть у нашому народі: «Чим далі в ліс, тим більше дров». Торік, влітку, хотів скупатись у Дніпрі. Ноги занесли аж на сам Гідропарк. Зійшов до води, а навкруги так гарно, діти бігають, ліплять хатинки із піску, водою плескаються, старші відлежуються після важкої роботи на гарячому піску, молодь м’яча ганяє то по піску, то в повітрі. Задумався: «А чим то мені не Турція. Все є: і пляж, і вода, і люди свої збоку». А як ступив поближче до води, зібрався розстеляти свій рушник, то знайшов стільки недопалків, битого скла, недогризків, що й в житті такого не бачив. Вода — не вода. Вся червона, наче ополоскали всі маляри свої пензлі у воду. Аж гидко було дивитись, а про той огидний запах й мови нема…

І ніде скупатись, і прогулятись то не дуже є охота, бо смердить звідусіль. Вчора, думаю, піду я, прогуляюсь по нашому славному Андріївському узвозі. Ба де там, вже нагулявся. Ті плити, що років з надцять простояли, мужі в помаранчевих робах зривають, щось там толочать, піском засипають. Чи де не намірились туди асфальту класти? Старий, що сидів поряд і правив всією громадою сказав мені, що то вони каміння перестелятимуть, бо треба ж, мовляв, привести і узвіз до порядку. Люди із-за кордону приїдуть, мусять оцінити нас, як тут добре. А чим було погане старе каміння? На то дід вже відповіді не дав, сказав, що наказ із гори пішов. Ви бачили Львів? Туди любо їхати! Кожен раз, коли бачу Лемберг, то в душі щось перевертається, радіє, тішиться, співає. Чистота, порядок, все на своїх місцях, нічого не висить. Там і туристи кучкуються. Видно, що ґазда є, а в нас що? А ще столиця…

А гармидеру наробили на весь світ. Тільки чути: «Скоро Євро! Скоро Євро!». А що нам з того Євро? Сала та хліба дадуть? Чи в місті стане чистіше? Дороги відремонтують? Чи будинки пофарбують? Та де там. Певна річ, щось для вигляду та й зроблять, а після футболу все то згине. Одноразове у нас все, немає порядку. Був би порядок, було б і дихати зранку легше, а так, то мремо, як ті мухи на вікні. Нема в нас ґазди!

Завдання на ТМІ. Щось вдалось, а щось - ні.

Дещо видумане, дещо додумане для того, щоб концепція підходила під завдання.