Я сьогодні писатиму не про себе. А про
тих, до кого нещодавно зблизився. Не фізично, а морально, абстрактно. Хоч і
спілкуємось ми рідко, але все ж я відчуваю, що зблизився.
Як би там не було, але я почав вірити, що
хороші, добрі, чуйні, приємні люди все-таки існують. І вони існують у подвійній
кількості. Явними фаворитами таких людей для мене являються одні близнята, які
просто до нестями хороші люди.
Я постараюсь зараз вас дещо ввести в курс
справи. Не так давно, буквально місяців 4, а може й менше, я познайомився із
двома прекрасними людьми. Одну звати Ярослава, другу — Леся. Звісно ж, мене
вони зацікавили, перш за все, як симпатичні дівчата, так, як вони й справді
нереально гарні (без перебільшень). Але я ніколи не думав, що у світі існують
настільки гармонічні дівчата, в яких прекрасний вигляд, чудове почуття гумору. До
того ж вони інтелектуальні, толерантні, виховані, приємні, завжди усміхнені. І
з кожним днем я все більше і більше спілкуюсь із ними, і я все більше і більше
розумію, наскільки я не помиляюсь у своєму фанатизмі до цих людей.
 |
| Ярослава Гурбик, Мар’ян Кушнір, Леся Гурбик |
 |
| Леся та Ярослава |
 |
| Ярослава |
 |
| Леся |
 |
| Ярослава та Лея на сцені ("Королева Університету - 2012") |
 |
| Ярослава |
 |
| Леся |
Дівчата не раз змогли підняти мені
настрій, допомогти у навчанні та й ще багато чого, що не варто розказувати, бо
ще й ви захочете з ними знайомитись. Але мій фанатизм до них — оправданий. Їхня
терплячість мене вражає. Справді. І говорю я це не тільки тому, що вони
терплять мої безглузді повідомлення, але й тому, що вони вміють, і чого їм це
коштувало.
Безперечно, Леся та Слава успішні в
навчання, але не тільки цим їм доводиться пишатись. Вони танцюють в народному
ансамблі (до речі, дуже класно), займаються цирковою акробатикою (а це словами
взагалі не передати). Але це не головне. Для себе я виділив декілька критеріїв
фанатизму до них. Один з них — це те, що не зважаючи на їх красу, вони не
зазнаються. Не соромляться домашньої роботи, чого бояться зараз «світські
левиці». Ці дівчата — нагальний приклад для більшості дівчат планети. Можливо,
комусь здасться, що я перебільшую, але це моя особиста думка, бо саме таких, як
вони, я хотів бачити б усіх дівчат.
Щоб ви знали, близнята не вживали майже
ніколи алкоголю (можливо трішки шампанського, але зовсім трішки), ну і, звісно,
не нюхали диму від цигарок. А це вже пахне книгою рекордів «Гіннеса»! Я подумую
навіть кидати палити, щоб триматись хоч трішки їхнього рівня.
Тобто це прекрасні люди, у яких немає
ворогів, злодумців, кривдників. Щодо особистого життя я не цікавився, та й не
моє це собаче діло. Але, все ж, думаю, у них там все на найвищому рівні. Що ж,
підводки до кульмінації вам достатньо, перейду до більш головнішого.
Так, як це мій блог, і мої думки, то буду
говорити щось з приводу «Королеви Університету – 2012», що пройшов на днях у
КНУ імені Тараса Шевченка (до речі, у нашому корпусі, а підтримати після пар
своїх людям було ліньки. Прикро!). Хочу сказати, що, незважаючи на деякі трали із
апаратурою і глобальним запізненням початку на 38 хвилин, конкурс пройшов
феєрично. Я б сказав — класно! Але…
Слава та Леся виступали під номером 9 у
цьому конкурсі. В ІЖ їх обрали найгарнішими дівчатами, і дали можливість
представляти факультет! І я із впевненістю заявляю, що представили вони його
суперськи. Про всі конкурси не буду розказувати, кому це було цікаво — той
прийшов і подивився, кому було цікаво, але дійсно не зміг прийти, той
переглянув вже опубліковані матеріали на сайтах (не буду піарити). Але все ж,
дівчата виглядали на високому рівні, а ось судді оцінили не так, як хотілося б
мені, та й правильно було б дати хоча б! призові місця, не говорю вже про
основну нагороду. Дали іншій дівчині, але я її не можу оцінити, бо мої
однокурсниці для мене, все-таки, кращі!
І не зважаючи на те, що перемогу отримали
не вони, та й призового місця їм не дісталось, продовжували бути усміхненими
(що для них в цей день особливо було важко. Не розказуватиму чого, не ваша
справа). Казали, що переможниця отримала нагороду заслужено! Толерантність,
вміння програвати та й там ще багато інших цінностей було — ось це справжні
риси лідерів.
Я рідко у своєму житті зустрічав людей,
яким би я довіряв, поважав, цінував дружбою. В мене таких одиниці, бо взагалі
не привик сильно довіряти людям. Лише допомагати. Але це один із тих випадків,
коли я розумію, що людина не вміє підводити, обманювати тощо. І пишу це я
зовсім не з того, що в мене там якась симпатія до них велика, чи, можливо
закоханість. Ні (хоча симпатія є, так, як я не гей), це просто розуміння того,
що це є та еліта людства, зокрема його розвитку, з якою можна жити із посмішкою,
із відкритою душею. Таланти і креативність, доброта і щирість, толерантність і
ввічливість, дружелюбність і комунікабельність і ще тисячу слів я б назвав, та
боюсь, що буде замало.
І взагалі, я взявся написати про них щось,
але охопив лише дольку із того, що можна ще писати. А про таких вже багато
писали. Світові класики якраз і черпають свої бестселери із таких муз. Я радий
що познайомився із ними, радий що спілкуюсь і маю таку можливість. Думаю, всі
правильно зрозумію, що я тут хотів сказати цим текстом. І мушу вибачитись перед
тими людьми, яких міг образити у міжрядках, але якщо ви мені не вірите, то хоча
б подивіться в дзеркало і порівняйте себе із дівчатами. Ви все зрозумієте!
А ви, Слава та Леся, якщо читаєте цей
набір слів, то дякую вам за те, що виє. Ви — королеви і крапка!..
