Лист до небайдужих

А ви знаєте, мені байдуже. Чесно, на все байдуже. На тих, хто сьогодні сидить перед монітором і протирає сльози від нероздільного кохання. Байдуже на тих, хто зламав ногу, руку чи ще щось. Так, байдуже.

Сьогодні йду по провулку, бачу, як б’ють якогось беззахисного хлопця і знаєте що? Мені байдуже. Однаково мені навіть на тих, хто сидить з протягнутою рукою заради того, щоб чимось харчуватись. Все одно мені і на тих, хто сьогодні немає за що купити хліба і змушений красти, продаватись, чи навіть гірше — вмирати. Байдуже.

Начхати мені на тих, хто забув тепло батьків, забув тепло кохання, дружби, любові… байдуже. Байдужість в мені і до всіх сліпих, глухих, немічних, які не можуть знайти себе в соціумі. Байдуже на підтримку, на допомогу. Чхати я хотів на всіх, хто живе лише на одну пенсію. А що ви хотіли? Шоколаду. Я плював на тих, хто втратив рідних на війні, в часи сталінських репресії. На тих, хто обмежений волею, психікою, чи ще чимось мені з великої гори. Мені все одно, що хтось мерзне у холодній квартирі, підвалі чи деінде.

Я ховаю очі, коли в транспорт заходить літня або вагітна людина. Дивлюсь спокійно в іншу сторону і мені начхати, в мені нічого не перевертається. Я без почуттів, адже мені байдуже. Байдуже на безногого діда, в якого на грудях нагороди за бойові дії в Авганістані, а він стоїть і просить милостині. Мені далеко і глибоко на все це.

Мені байдуже на всіх пенсіонерів, що живуть від пенсії до пенсії, на всіх тих, в кого дітей багато, а роботи немає. Байдуже на тих, хто рятував нас від катастрофи на ЧАЕС. Мені все одно, що твориться у світі, в країні, між людьми. Я байдужий до всіх. Мені тепло, та і вам теж не гірше. Певно так само думаєте, а може й ні. Думаєте, що дурний і пише нісенітниці. А що ж, ви праві. Я дурний. А ви робите щось , для того, щоб цього не було? Ви не можете подивитись в очі сліпому, не вислухаєте німого, не вискажетесь глухому. Ви не заговорите із сім’єю «зеків», не розплачетесь на плечі скорботного, не підтримаєте у чорні години. І ще ви цього не признаєте? А я в цьому зізнаюсь, бо ми живемо в прекрасній, демократичній, незалежній Вкраїні, у якій всім добре, немає злиднів і негод. Живемо за конституцією, і держава обов’язково допоможе всім. Але мені й на це байдуже, а вам?

Мені байдуже хто я іде, начхати на себе, але не на життя інших. Банально? Ні, тривіально!