ЧИ ВІРИТИ І В ЩО?

Дідусі й бабусі ходять щотижня до церкви, аби вимолити гріхи всіх своїх близьких та свої. Великі дяді і тьоті йдуть на роботу, аби заробити гроші та прокормити сім’ю. Студенти йдуть на навчання, аби стати великими дядями і тьотями, які потім будуть "кормити" свою сім’ю. А хтось взагалі не є студентом і вже заробляє «копійку», аби забезпечити себе. Дітвора в школу ходить, бо так треба, так кажуть!

Так чи інакше, кожен в щось вірить. Одні у вищі сили, другі – в благополуччя через власну працю, треті надіються на те, що колись зможуть працювати і отримувати, і свято вірять в це. А деякі взагалі не знають, що їх чекаю через 20 років. Просто роблять те, що їм кажуть і вірять, що це правильно. Але є й ті, котрі давно вже в ніщо не вірять. Це щось на кшталт атеїстів у релігії, або ж глибше – реалістів у живописі.

І справді, глянувши очима реаліста на оточення, то залишається вірити лише в Бога (хоч існування того вже давно поставили під сумнів учені на зразок Дарвіна). Вірити у святість праці, що приведе до успіху – не варто! Вірити у святість вищої освіти, яка приведе до успішної кар’єри? Теж не варто! Собі вірити не завжди можна. А в що ж тоді вірити?

Наче все в «ері інформації» давно спростували. Спочатку придумали, а потім спростували. Я вже навіть стараюсь уникати новинних блоків на інформаційних порталах. Лише задовольняю свою інформаційну потребу декількома цікавими публікаціями порядку денного. Їх, на жаль, не так вже й багато. Яка сказав Віталій Портніков на міжнародній іспано-українській конференції: «В Україні журналістика ще не народилась». Влучно, проте ми не свідомі громадяни, адже не можемо аналізувати те, що читаємо. Нам не розжовують продукт, його навіть не готують на кухні «пера». Таке… Зібрали те, що свіжіше та й кинули, аби ми мали що проковтнути! А ми й проковтнули, певно, від голоду.

От і залишаємось біля розбитого корита вже другий десяток. А все тому, що свято віримо в те, що навіюють! Свято віримо в існування істини і життя поза смертю! Святом віримо в ідеал життя. Свято віримо в стереотипи, які кучка недорозвинутих примітивних клітин придумали і пустили на загал! Може, пора фільтрувати, блокувати, чистити те, що нам пропонують? Може пора користуватись інформацією так, як користуєтесь грошима в магазині, ви ж вибираєте якісний товар за власні кошти?

Що ви оберете: дешевий, проте дуже якісний продукт, чи дорожезний, брендовий, проте неякісний? Відповідь тут зрозуміла й очевидна для здорової людини. А чому тоді обираєте неякісний, проте брендовий медіа продукт?  

Давно пора вірити в реалізм. Не в себе і, навіть, не в Бога, а в цинізм. Успіх – лише проміжок. Розставити пріоритети на прикладі каменів – ось це важливо. Фільтрувати інформаційну «крупу» давно пора, але робити це потрібно цинічно!