І знову нагрівається ситуація в країні. Вже котрий день кандидати не
можуть розділити мандати, поки-що чинна влада не може натішитись перемогою (хоч
зазнала фіаско), а голоси в деяких округах остаточно не підрахували. Люди знову
пікетують ЦВК, десь в «глибинці» вистоюють майдани, а ми перед монітором.
Жебракувата влада наклянчала голосів. Досить-таки аморфна
передвиборча поведінка опозиції теж щось нашкребла. Решту натягли собі ударівці,
комуністи та свободівці. Конгеніально! У нас сьогодні знову передбачається
політичний колапс. Регіони будуть кусати опозицію, а ті у відповідь
відбиватимуться. Комуністи ганятимуть свободівці, а ті ж, у свою чергу,
відбиватимуться булавами. І наче удар виступає такою «золотою серединкою».
Якраз і ні, бо згодом частина відсічеться до регіонів, частина — до опозиції, а
інші залишаться, щоб «досидіти» мандат. У той час наша економіка потихеньку
рухне (хоча здавалось, куди далі), суди геть заплутаються у своїх рішеннях і
просто закинуть все (хоча їм й так байдуже на людей, головне щоб гроші були),
місцева влада старатиметься взяти все, що можна, поки є. Країна дійде до стану
такої руїни, що розсипатиметься від бомбардування. І настануть часи, коли ми
нікому не будемо потрібні, хоч й так це давно всім зрозуміло, та це ще
приховують лже-діяльністю.
Моделюючи подальший розвиток країни я розумію, що виходу
насправді немає. Залишається надіятись на Бога, оточуючих і самого себе. І якщо
на Бога і на себе можна надіятись, то на земляків не варто!
Загалом, я маю життєвий пріоритет — не довіряти людям, бо
всі нагло брешуть і шукають вигоду. Але є така «зла» життєва звичка допомагати
людям, бо це їм потрібно. І наче сьогодні все гаразд, люди живуть, щось
отримують, чимось займаються, щось таки розвивається. Нажаль, демократія у
нашій країні далеко не на тому рівні, що в країнах Заходу, в країнах «великих
можливостей», зокрема як у США. Там, до речі, нещодавно пройшли вибори:
демократичні, чесні, легітимні. А головне, опонент Обами програв із честю,
гідністю і розумінням. Після офіційного оголошення результатів привітав
опонента і побажав подальших успіхах у роботі. Там вони справді думають про
свою країну. Не дарма її називають «країною великих можливостей».
Але найпікантніша новина цього місяця, і, мабуть, одна з найнеприємніших
— ураган Сенді в США (до речі, кожен шторм, ураган, природний катаклізм янкі
звикли називати справжніми іменами жінок). І багато українців можуть сказати «Та
що там ті американці, відбудуються і не відчують, багаті, влада хороша». Так,
влада у них хороша, так, грошей у них вдосталь. Проте не це найголовніше!
Відбудуються вони швидко, не відчувши проблем тому, що у них ментальність інша.
Питаєте, до чого тут ментальність? Все просто. Люди тримаються в єдності,
підтримують один одного, допомагають чим можуть, піклуються тощо. Чи в нас таке
можливе? Банальні речі, але дуже дивують:
Відомо, що після урагану в населених пунктах зникла
електроенергія. Проте, як ми бачимо на цій картинці, люди виставляють переноски
із власних будівель, аби інші могли зарядити свої мобільні телефони. Наче
нічого особливого, але цей маленький внесок психологічно об’єднує людей. Варто
акцентувати увагу на тому, що не важливо що вони зроблять, і вони не оцінюють
те, хто і як щось робить. Вони намагаються відбудуватись, віднайти себе і
допомогти іншим. І так у них проблем ніколи не буде.
А давайте поговоримо про Росію (в яку більшість наших політиків
інтегрується, до якої деякі з нас не проти приєднатись). Ви маєте пам’ятати
відомий теракт в «Домодєдово», де загинули десятки людей, сотні травмовані і
таке інше. Тоді ж, звісно, всі потрібні структури наче відреагували нормально.
Було зорганізовану оперативну медичну допомогу, змобілізовано всі сили мчс, «швидкої»,
поліції, військових. Залучили додатковий транспорт на перевезення пасажирів… Та
ви розумієте, що таке масова паніка! Той, хто знаходився в аеропорту, намагався
якомога швидше його покинути, а рідні та близькі потерпілих, дізнавшись про
трагедію, намагались потрапити на місце події із максимальною швидкістю.
Відповідно всі намагались «зловити» таксі. Та тут ситуація стала критичною. Ті
(власне теж росіяни, правда не всі) намагались брати за перевезення в 3-5 разів
дорожче. Сума перевезень досягала навіть до 30 тисяч рублів. Дивна аналогія,
правда? Там люди намагаються один одному допомогти, а тут — заробити на чужому
горі.
А ще, до прикладу, 11 вересня 2001 року, під час теракту із
торговими біржами, водії таксі розвозили всіх людей по домівках безкоштовно, бо
розуміли силу всієї трагедії. Проте, коли був теракт у Білорусії, там ціни на таксі
шалено зросли, адже люди боялись їхати в метро. Чи не так було і в
Дніпропетровську, коли трапились вибухи на вулиці? Таксі теж підняли свої ціни,
хоч вони йтак не є низькими сьогодні. В нас нічого дешевого немає.
А ось нещодавно викладач розказував на парі, що йому,
нажаль, довелось потрапити в лікарню із серйозною хворобою. То його рідним
довелось викласти на «лікарський стіл» 14 тисяч гривень, аби нормалізувати або
ж врятувати життя людини. Чому так? Тому, що медицина хоч і безкоштовна, та в
лікарнях пусто в медичних скриньках, а якщо є, то видають тим, хто в кишеньку
білого халату засунув якусь куп’юру, бажано зелену і трьохзначну. Тоді інше
діло, тоді вилікують. Що за люди? А ціни в аптеках просто б’ють рекорди по
відношенню до економічного рівня. Люди хворіють, вони завжди це робитимуть.
Така природа. І це прекрасно розуміють всі.
І як нам вижити, коли ми не гуртуємось , а лише шлемо
поодинокі скарги, які так часто ніхто не помічає. А ЗМІ вже давно забули про
своє призначення. Кормлять нас лише однією інформаційною гидотною, бо ними
керують опорні монстри економіки країни. Лише час від часу випливають сюжети на
телебаченні, чи матеріали в газетах, які наче делікатес для свідомого
суспільства. Його тут же з’їдають, пережовують, випльовують і забувають. І
знову та ж катавасія: політика, бійки, смерті, негаразди. Просто забруднюють
наш й так не дуже свідомий мозок. І що далі, на когось чекатимемо?
Рішення приймати вам, шановні читачі, бо лише ви справжня
опора бюджету, з якого мов ті свині з корита, кормляться владники, лобіюючи
закони, щоб їм підкидували в корито ще корму… Лише ви разом можете зробити те,
що так давно пора зробити! Але перш за все, розпочніть із себе. Розумію, процес
дуже довгий, та не дайте загубити власну волю перед світом!
Комментариев нет:
Отправить комментарий