ВИ — КОРОЛЕВИ!!!

Я сьогодні писатиму не про себе. А про тих, до кого нещодавно зблизився. Не фізично, а морально, абстрактно. Хоч і спілкуємось ми рідко, але все ж я відчуваю, що зблизився.

Як би там не було, але я почав вірити, що хороші, добрі, чуйні, приємні люди все-таки існують. І вони існують у подвійній кількості. Явними фаворитами таких людей для мене являються одні близнята, які просто до нестями хороші люди.

Я постараюсь зараз вас дещо ввести в курс справи. Не так давно, буквально місяців 4, а може й менше, я познайомився із двома прекрасними людьми. Одну звати Ярослава, другу — Леся. Звісно ж, мене вони зацікавили, перш за все, як симпатичні дівчата, так, як вони й справді нереально гарні (без перебільшень). Але я ніколи не думав, що у світі існують настільки гармонічні дівчата, в яких прекрасний вигляд, чудове почуття гумору. До того ж вони інтелектуальні, толерантні, виховані, приємні, завжди усміхнені. І з кожним днем я все більше і більше спілкуюсь із ними, і я все більше і більше розумію, наскільки я не помиляюсь у своєму фанатизмі до цих людей.

Ярослава Гурбик, Мар’ян Кушнір, Леся Гурбик

Леся та Ярослава

Ярослава

Леся

Ярослава та Лея на сцені ("Королева Університету - 2012")

Ярослава

Леся

Дівчата не раз змогли підняти мені настрій, допомогти у навчанні та й ще багато чого, що не варто розказувати, бо ще й ви захочете з ними знайомитись. Але мій фанатизм до них — оправданий. Їхня терплячість мене вражає. Справді. І говорю я це не тільки тому, що вони терплять мої безглузді повідомлення, але й тому, що вони вміють, і чого їм це коштувало.

Безперечно, Леся та Слава успішні в навчання, але не тільки цим їм доводиться пишатись. Вони танцюють в народному ансамблі (до речі, дуже класно), займаються цирковою акробатикою (а це словами взагалі не передати). Але це не головне. Для себе я виділив декілька критеріїв фанатизму до них. Один з них — це те, що не зважаючи на їх красу, вони не зазнаються. Не соромляться домашньої роботи, чого бояться зараз «світські левиці». Ці дівчата — нагальний приклад для більшості дівчат планети. Можливо, комусь здасться, що я перебільшую, але це моя особиста думка, бо саме таких, як вони, я хотів бачити б усіх дівчат.

Щоб ви знали, близнята не вживали майже ніколи алкоголю (можливо трішки шампанського, але зовсім трішки), ну і, звісно, не нюхали диму від цигарок. А це вже пахне книгою рекордів «Гіннеса»! Я подумую навіть кидати палити, щоб триматись хоч трішки їхнього рівня.

Тобто це прекрасні люди, у яких немає ворогів, злодумців, кривдників. Щодо особистого життя я не цікавився, та й не моє це собаче діло. Але, все ж, думаю, у них там все на найвищому рівні. Що ж, підводки до кульмінації вам достатньо, перейду до більш головнішого.

Так, як це мій блог, і мої думки, то буду говорити щось з приводу «Королеви Університету – 2012», що пройшов на днях у КНУ імені Тараса Шевченка (до речі, у нашому корпусі, а підтримати після пар своїх людям було ліньки. Прикро!). Хочу сказати, що, незважаючи на деякі трали із апаратурою і глобальним запізненням початку на 38 хвилин, конкурс пройшов феєрично. Я б сказав — класно! Але…

Слава та Леся виступали під номером 9 у цьому конкурсі. В ІЖ їх обрали найгарнішими дівчатами, і дали можливість представляти факультет! І я із впевненістю заявляю, що представили вони його суперськи. Про всі конкурси не буду розказувати, кому це було цікаво — той прийшов і подивився, кому було цікаво, але дійсно не зміг прийти, той переглянув вже опубліковані матеріали на сайтах (не буду піарити). Але все ж, дівчата виглядали на високому рівні, а ось судді оцінили не так, як хотілося б мені, та й правильно було б дати хоча б! призові місця, не говорю вже про основну нагороду. Дали іншій дівчині, але я її не можу оцінити, бо мої однокурсниці для мене, все-таки, кращі!

І не зважаючи на те, що перемогу отримали не вони, та й призового місця їм не дісталось, продовжували бути усміхненими (що для них в цей день особливо було важко. Не розказуватиму чого, не ваша справа). Казали, що переможниця отримала нагороду заслужено! Толерантність, вміння програвати та й там ще багато інших цінностей було — ось це справжні риси лідерів.

Я рідко у своєму житті зустрічав людей, яким би я довіряв, поважав, цінував дружбою. В мене таких одиниці, бо взагалі не привик сильно довіряти людям. Лише допомагати. Але це один із тих випадків, коли я розумію, що людина не вміє підводити, обманювати тощо. І пишу це я зовсім не з того, що в мене там якась симпатія до них велика, чи, можливо закоханість. Ні (хоча симпатія є, так, як я не гей), це просто розуміння того, що це є та еліта людства, зокрема його розвитку, з якою можна жити із посмішкою, із відкритою душею. Таланти і креативність, доброта і щирість, толерантність і ввічливість, дружелюбність і комунікабельність і ще тисячу слів я б назвав, та боюсь, що буде замало.

І взагалі, я взявся написати про них щось, але охопив лише дольку із того, що можна ще писати. А про таких вже багато писали. Світові класики якраз і черпають свої бестселери із таких муз. Я радий що познайомився із ними, радий що спілкуюсь і маю таку можливість. Думаю, всі правильно зрозумію, що я тут хотів сказати цим текстом. І мушу вибачитись перед тими людьми, яких міг образити у міжрядках, але якщо ви мені не вірите, то хоча б подивіться в дзеркало і порівняйте себе із дівчатами. Ви все зрозумієте!

А ви, Слава та Леся, якщо читаєте цей набір слів, то дякую вам за те, що виє. Ви — королеви і крапка!..